{"uk":"Польський правопис слів з ó та u"}

<\/p>

 <\/p>

У багатьох людей виникають проблеми з правильним написанням слів у польській мові. Більш-менш складним є, наприклад, правильне написання слів з ó<\/em> та u<\/em><\/strong>. Чи часто ви замислювалися над тим, як правильно писати через u<\/em> чи ó<\/em>? Дізнайтеся, що про це говорять чинні правила правопису!<\/p>

 <\/p>

Правильне написання слів з u та ó у польській мові - джерело проблеми<\/strong><\/span><\/p>

Голосні u<\/em> та ó<\/em><\/strong> - це два абсолютно різні звуки, але вони мають однакову вимову.<\/p>

Однак потрібно знати, що вони не завжди вимовлялися однаково. Польська мова протягом століть зазнавала різних трансформацій. Це, в свою чергу, також відобразилося на зміні способу артикуляції слів, що містять так званий o<\/em> з рискою.<\/p>

За своєю суттю, голосний <\/strong>ó<\/em> має більше спільного з голосним <\/strong>o<\/em>, ніж <\/strong>з u<\/em>.<\/strong> Він є залишком так званого довгого <\/strong>o<\/em> (<\/strong>ō<\/em>).<\/strong> У старопольській мові існувало явище ілокації<\/strong>, тобто різної довжини звучання вимовних голосних. Внаслідок різних фонетичних процесів воно почало зникати приблизно в 16 столітті. Це призвело до перетворення ō<\/em> на о<\/em> з рискою, що пишеться як o^{u<\/sup><\/em>. Спочатку ця фонема звучала як o<\/em>, що переходить в u<\/em>. Однак на початку 20-го століття вимова u<\/em> та ó<\/em> стала однаковою. Однак різне написання цих двох звуків залишилося, що для багатьох людей є дуже проблематичним.<\/p>}

 <\/p>

 <\/p>

U<\/em><\/strong> - правила написання<\/strong><\/span><\/p>

Літера u<\/em> в польській мові в словах вживається в різних випадках. Найпоширенішими є:<\/p>

1. Слова з різними суфіксами<\/strong>, які нерідко вказують на зменшувально-пестливі форми<\/strong> або потовщення іменників\/прикметників, а саме:<\/p>

• -ula<\/em>, -ulek<\/em>, -uleńka<\/em>, -ulka<\/em>, -ulo<\/em> (напр. matula – матуся, księżulek – священник, babuleńka – бабуся, kulka – кулька, mężulo – чоловік)<\/em><\/li>
• -uch<\/em>, -uchna<\/em>, -uchny<\/em> (напр., maluch – малюк, matuchna – матінка, leciuchny – легенький);<\/li>
• -us<\/em>, -usia<\/em>, -uszek<\/em>, -uszka<\/em>, -uszko<\/em>, -uś<\/em>, -uśki<\/em>, -utki <\/em>(напр., dzikus – дикун, mamusia – матуся, fartuszek – фартушок, kaczuszka – качечка, dzidziuś – немовля, maluśki – малесенький, słodziutki – солоденький);<\/em><\/li>
• -unek<\/em>, -unia<\/em>, -unio<\/em>, -uńcia <\/em>(напр., rachunek – рахунок, babunia – бабуня, dziadunio – дідуньо, córuńcia – донечка);<\/em><\/li><\/ul>

  2. Форми теперішнього часу<\/strong>, що закінчуються на: -uję<\/em>, -ujesz<\/em>, -uje<\/em>, -ujemy<\/em>, -ujecie<\/em> (напр., rysuję – рисую, malujesz – малюєш, snuje – плете, pakujemy – пакуємо, dziękujecie – дякуєте);<\/em><\/p>

  3. На початку багатьох слів<\/strong> (напр. ul – вулик, udo – стегно, uczynić – зробити, uważać – уважати, uśpić – приспати);<\/em><\/p>

  4. Завжди в кінці слів<\/strong> (напр., malunku – малюнку, podarunku – подарунку, przypadku – випадку).<\/em><\/p>

   <\/p>

  Літеру u<\/em> також слід писати в словах, де вживання ó<\/em> не має жодного виправдання. Тому правильно писати u у <\/em>таких словах, як pusty – порожній, kubek – кухоль, kubeł – відро, guma – гумка, chrust – хмиз, bluszcz – плющ, kapusta – капуста, rura – труба тощо).<\/em><\/p>

  Також правильно писати з u<\/em> слова, які вважаються винятками<\/strong>, наприклад, skuwka – ковпачок, wsuwka – шпилька, zasuwka – засувка.<\/em><\/p>

  Слова є похідними від дієслів, що містять u<\/em> в основній формі (kuć – кувати, wsuwać – вставляти, zasuwać – засовувати).<\/p>

  <\/a><\/p>

   <\/p>

  Ó - правила написання<\/strong><\/span><\/p>

  • Літера ó<\/em> в польській мові вживається у словах:<\/li><\/ul>
    • де ó<\/em> замінюється на o<\/em>, e<\/em> або a в <\/em>інших формах того самого слова (наприклад: (przynieść – принести, przyniosę – принесу, czwórka – четвірка, czworo – четверо, przyjaciel – друг, przyjaciółka – подруга, wiózł – віз, wieźć – везти, powtórzyć – повторити, powtarzać – повторювати, skrót – скорочення, skracać – скорочувати);<\/em><\/li>
    • закінчуються на -ów<\/em>, -ówka<\/em>, -ówna<\/em> (напр.: chłopców – хлопців, psów – собак, pocztówka – листівка, rogówka – рогівка, Lisówna – Лісівна, Malcówna – Мальцівна<\/em><\/li>
    • у яких написання ó<\/em> зумовлене історичними міркуваннями - у цій ситуації ми просто повинні пам'ятати правопис відповідних слів (напр. róża – троянда, chór – хор, król – король, córka – дочка<\/em>).<\/li><\/ul>

       <\/p>

      О<\/em> з рискою рідко ставиться на початку слова. Однак ми можемо назвати кілька слів, в яких така ситуація трапляється. Це стосується таких слів, як ósmy – восьмий, ósemka – вісімка, ów – той, ówczesny – тогочасний, ówcześnie – тогочасно, ówdzie – там.<\/em><\/p>

       <\/p>

      Хочете вивчати польську мову?<\/strong><\/span><\/p>

      У центрі СВП польську мову можна вивчити від 0 до рівня С1 з подальшою здачею державних іспитів. Долучайся до навчання та опануй польську мову за рік.<\/span><\/p>"}